Заприлавочный досвід

17

Працювала продавцем-касиром в цілодобовому магазині. На мені висіло кілька відділів: кондитерський, рибний, вино-горілчаний, овочевий. У годину пік в кожен відділ стояла черга з матюкаються тел. Між відділами я бігала зі швидкістю лані.

— Дівчина, мені б чого-небудь до чаю… — з млосним поглядом спирається молодий чоловік рукою на прилавок.

У мене весь відділ «до чаю». Вам печиво, цукерки, тортик? А чергу все більше матюкається, поки нерозторопний громадянин вибирає ласощі.

— Дівчина, а дайте мені шоколадних цукерок на свій смак!

Дала. Добрий дядечко потім прийшов і ці цукерки трохи мені на голову не надів. Зарікалася давати на свій смак.

— Ой, гаманець кудись зачіпала! — вимовляє дама середніх років і починає судорожно порпатись у сумочці.

Чергу обов’язково кине пару фраз в цей час про те, що я повільно працюю. Невже так складно приготувати гроші і не затримувати всіх?

— У вас так сильно працює кондиціонер! У мене зараз дитину продує!

А на кой ти дитя поставила прям під нього?

— А чому на всі відділи один продавець?! Куди дивиться начальство?!

Ось до начальства і звертайтеся.

Особливо задовбали ті, що наберуть товарів, я їм проб’ю, і тільки потім вони вимовляють: «Ой, чого-то у вас яблука сіро-буро-малинового кольору. Не хочу такі. Приберіть». А куди ти дивилася, коли я їх тобі принесла, і ти їх обмацала з усіх боків? А з каси нам знімати не можна — доводиться суму цих пробитих яблук утримувати з покупки наступного покупця, що дуже важко робити в умовах черги.

— Дівчина, пробийте мені он ту водичку.

Пробиваю. Задоволений чоловік йде. Через півгодини повертається і несамовито починає кричати, що це вода з-під крана. Товариші, якщо вона негазована, це не означає, що я її в туалеті наливаю! З погрозами, що працювати мені тут залишилося кілька жалюгідних днів, і що завтра він прийде з сурьезными дядьками, які викинуть мене, мужик пішов.

Головне — посміхатися! Терпіння вам, продавці. Я більше в житті не піду працювати в торгівлю — двох тижнів мені вистачило з головою.