Я не боягуз і не боюся

25

Хлопців, серйозно, може, вистачить? Не те щоб раніше я такого не бачив, просто саме сьогодні зірки так зійшлися, що мені страшенно захотілося висловитися.

Де б мені не попалася стаття про інтровертів, скрізь їх виставляють такими незручними особинами, бояться контактувати з людьми. Я — інтроверт. Але мова у мене часто виявляється підвішений куди краще, ніж у всіх цих компанійських і товариських людей. І лаятися з продавцями, банками і рекламниками, які щось роблять не так, найчастіше йду я теж.

За логікою виходить, що я все вру і до інтровертів не маю ні найменшого відношення. Але послухайте, сором’язлива людина — це просто сором’язлива людина. А інтроверт — це (навіть в словник не полінувався залізти) людина, зосереджений на власному внутрішньому світі. Тобто для нормального функціонування мені досить одного мене, я переживу, якщо пару місяців просиджу будинку з книжечкою і ніхто не буде мене розважати, а якщо я щось роблю добре, я сам за себе порадію, навіть якщо схвалення ззовні буде мінімальним. Це нітрохи не означає, що я буду уникати конфліктів або, навпаки, похвал і заохочень, які насправді дуже приємні), спілкуватися з людьми з обережністю і демонстративно сидіти в кутку на тусовці.

Екстравертам ж потрібна якась активність ззовні, увага, підтримка, та хоч гнівні окрики — одним словом, віддача. Інакше він буде відчувати себе не в своїй тарілці. При цьому він цілком може бути відлюдником мізантропом і шугаться незнайомих.

Давайте вже використовувати слова за призначенням, а? Досить ховати за модним словом «інтроверт» невпевненість в собі і різні комплекси.