Це ж елефант

52

Працюю вчителем англійської мови в молодших класах. Обожнюю свою роботу, дітей та колектив. Задовбали мене аж ніяк не учні — вони-то якраз милі, поки ще не зіпсовані, добрі істоти, люблячі мій предмет. Задовбали мене батьки.

Зі свого боку я роблю все можливе, щоб діткам було цікаво, і вони отримали велику частину знань в класі. Але повторення матеріалу під виглядом домашки ніхто не відміняв. На превеликий жаль, у другому класі дітям ще потрібна допомога у завданнях і контроль за їх виконанням. Вражає безвідповідальність батьків, які не бажають навіть заглядати в зошиті.

— Я в школі вчила німецьку, в англійській нічого не розумію.

Спеціально для вас я роздруковую домашні роботи українською з умовою, що їх будуть читати не діти (вони у мене відразу вчать транскрипцію), а батьки.

— У інших батьків є гроші на репетиторів.

У другому-то класі? Ні! У інших батьків є час на своїх же дітей.

— Я не розумію, як там що робити.

Що може бути незрозумілого в завданні «з’єднай малюнки зі словами»? На уроці ми ці слова вчили, а на роздрукованій домашке вони всі з перекладами.

Витрачаю купу часу, паперу і нервів на складання інструкцій для батьків, а читають їх одиниці. Задовбали!