Боязнь повірити

52

Я живу в невеликому сибірському містечку, і вранці, як звичайно, йшов на зупинку, щоб поїхати на роботу. Температура на вулиці була нижче -32. Холодно, та ще й вітер. П’ять хвилин простоявши на зупинці, я вже майже замерз, як раптом до зупинки під’їхала легкова машина. Вікно водія трохи приоткрылось, звідти виглянув молодий хлопець.

— Кого куди підвезти? Безкоштовно.

Вся зупинка тривожно завмерла, боязко покосившись на водія. Ніхто не проронив ні слова. Хлопець знову запитав:

— Я відвезу куди скажете, абсолютно безкоштовно, без всяких причин!

Я один повернувся і перепитав:

— Безкоштовно?

— Так, безкоштовно. Вам куди їхати?

— У центр, — відповів я.

— Сідайте, поїхали.

Я відкрив задні двері машини і сів. Ми поїхали. Поруч з водієм сидів ще один хлопець. Обом було років по 18. Я не витримав:

— Хлопці, а ви ось що, так просто всіх подвозите?

— Так, сьогодні холодно. Я ось змінився, працюю в ресторані офіціантом. До мене друг в гості приїхав. Ну, ми і вирішили повозити народ. З шостої ранку їздимо.

— Хм, і багато хто погоджується їхати?

— Ні, дуже мало. До цього три зупинки проїхали, ніхто не хотів сідати. Жінки взагалі сахалися вбік. Решта просто ігнорували, як ніби нас немає.

Зізнатися чесно, я і сам їхав трохи на взводі. Начебто — що такого? Запропонували підвезти. Запросто так. Безкорисливо. А тривога є. Все тому, що така модель поведінки вже не вкладається в загальноприйняті рамки суспільства. Ну, не можуть люди допомагати просто так, і ніхто не хоче в це вірити. А точніше, бояться в це вірити.

До потрібної мені зупинки ми доїхали тепло і швидко, мені побажали гарного дня, а я побажав хлопцям бути обережнішими на дорозі, на виході щиро подякувавши і, потиснувши їм руки.

Найцікавіше — те, що почалося потім, коли я розповів про цей випадок своїх друзям, знайомим, коханої… Я дізнався, що я дурень, жену, відморожений, «я б ніколи не сів» і «так мало якісь маніяки їздять». Не сперечаюся, трапляється всяке, але невже ми настільки стали звірами, що перестали довіряти людям? Я Екшн сно вірю в висловлювання Висоцького: «При знайомстві я завжди бачу в людині тільки хороше, поки сама людина не доведе протилежне». А все решта — задовбали!