Витончений мінімум

88

На першому курсі я влаштувалася в рекламне агентство творити креативи на благо різноманітні фірм. Перша пара замовлень у мене пройшла як по маслу, а потім я отримала Те Саме Завдання, що показав мені всю суть важкого дизайнерського праці. Його я згадую вже довгі шість років.

Замовили макет для дисконтних карт великої мережі магазинів взуття. Техзавдання виглядало приблизно так: «Зробіть що-то нежненькое, щоб відразу було видно, що ми спеціалізуємося на витонченої модельного жіночого взуття. Все це в наших фірмових кольорах». А суть радості в тому, що фірмові кольори у них — фоновий чорний, червоний і золотий. Золотого повинен бути «витончений мінімум». Тобто потрібно на чорному тлі червоним з вкрапленнями золота зробити щось «нежненькое».

Це було моїм останнім завданням в тій фірмі, після чого щасливих три роки я не працювала, а вчилася. Але на всіх місцях роботи, отримуючи чергове особливо неадекватне завдання, я пригадую про нежненьких чорно-червоно-золотих дисконтних картах, і на душі стає легко.