Біси і ребро

6

А мене задовбали людська нетактовність.

У мого чоловіка є деяка деформація ребер (наслідок невдалої торакопластики) і солідну кількість післяопераційних шрамів. Зрозуміло, в більшості випадків стороннім людям цього не видно під всілякими футболками і светрами. Але от приходить літо, а разом з ним — спільні поїздки на природу з моїми (як з’ясувалося, не дуже вихованими) знайомими і купання, припускає оголений торс. І починається…

Жахливо (скорботно, істерично, з огидою — потрібне підкреслити):

— Ой, що це в тебе?

— А звідки ось це?

— О боже, який жах…

Люди прямо-таки виходять вихованістю і тактовністю. Чоловік мій дуже дружелюбно ставиться до такого роду питань, віджартовується фразами на кшталт «А це я нещодавно побився з гопниками» або «Йшов повз будівництва, і раптом летить металева труба». А я, що називається, тремчу від злості.

Шановні товариші, ну яка вам різниця, звідки це»? Ви знайомі з людиною недавно і досить поверхово, але при цьому нахабно вимагаєте популярних пояснень. Трохи дивно, чи не правда? З якого дива йому пояснювати вам, що «це», зрозуміло, можна виправити оперативним шляхом, але тоді доведеться на весь реабілітаційний період (а це рік, а то і два) відмовитися від улюбленого виду спорту, тому майбутня операція відкладена до пори?

Окремі промені неприязні — моїм приятелькам за їх фрази, сказані вже мені і тет-а-тет:

— Він у тебе, інвалід?

— Не могла собі здорового знайти?

Дорогі мої дівчатка! Його кістки цілком можна випрямити, а ось ваше відсутність мізків вже нічим не виправиш. Приміром, ти, В., у свої, страшно сказати, тридцять років не в змозі написати без помилок практично жодного слова і маєш словниковим запасом негра з племені Мумбо-Юмбо.

Хоча про що це я? Переламані кістки мого чоловіка — адже видно, а порожнеча ваших голів — ну, так адже її неозброєним оком не розгледиш. Так само як і відсутність такту і виховання.