Занадто довга історія

102

Я хлопець, який відростив довге волосся. І мене до скреготу в зубах задовбали практично всі.

Лекція з підготовки волонтерів до однієї важливої події:

— Молодий чоловік, якщо ви не хочете працювати на задвірках заходу, вам доведеться вкоротити зачіску.

Родичі:

— Підемо завтра до перукаря! Марьіванна, яка нас весь час стриже, прекрасно це робить! Як це немає? Так довге волосся тільки дівчатка носять! На роботу не візьмуть! Та й взагалі жарко з ними. Ну й добре, все одно тебе до армії підстрижуть, ги-ги.

Мама:

— Ні, ну я, звичайно, завжди хотіла доньку, але ти нам подобаєшся, ха-ха.

Папа:

— Нічого, виростеш — пройде.

І нікого не хвилює, що коротка стрижка виглядає на мені добре в силу особливостей форми голови. І довжиною я зовсім не Рапунцель: волосся чи дотягуються до плечей. Я не виглядаю як відбитий неформал, в одязі дотримуюся строгий, коли це потрібно, вид, володію грамотною мовою. Відростивши волосся, я отримав більше уваги протилежної статі, так і багато говорять, що такий стиль мені дуже йде. Але чому ж тоді мої волосся повинні бути як можна коротше, щоб мене перестали соромитися? Чому навіть в наш час довге волосся у чоловіків є моветоном?