Без рубрики

Я — щаслива власниця коні. На ній я щодня роблю верхові прогулянки, і так вийшло, що по дорозі нам часто зустрічаються люди. Ні дня не проходить, щоб хоч хто-небудь не сказав би нам ні слова, не спробував погладити, не попросив би покататися.Ну чому, люди, ви думаєте, коли бачите вершника на коні? Навіщо ви кидаетесь тварині під ноги з гучними криками і починаєте цю кінь гладити? Кінь — моя власність, і я не думаю, що вам було б приємно, якщо б кожен зустрічний починав обмацувати, скажімо, вашу машину.Тримаю я коня для себе і не катаю людей за гроші, але на питання «А чи можна покататися?» часом простої відповіді «ні» не вистачає.